Олексій Куроп`ятник
дипломат, експерт фонду "Майдан закордонних справ"
Організатор чергового засідання Давосу К. Шваб недарма зібрав на форумі 70 керівників провідних країн світу та сотні видатних бізнесменів для обговорення не вузьких інтересів бізнесу, а спільного майбутнього людства. Звертає на себе увагу той факт, що в той час, як у всьому світі (а в першу чергу у розвинених країнах) мільйони пересічних громадян втрачають роботу, вищі бізнес менеджери та банкіри ледь помітили ознаки чергової великої рецесії. І все через нерівність розподілу економічних здобутків. Статки мільярдерів починаючи з 2010 року зростали щорічно на 13%, у 6 разів швидше, ніж у пересічних робітників (2%).
Сумнівна користь від політики глобалізації
Справжньою інформаційною бомбою для форуму виявилася доповідь компанії PwC, підготована спеціально для Давосу на підставі опитування керівників 1300 найбільших корпорацій світу. З них майже половина (46%) вважають, що концентровано отримують вигоду від економічного росту та глобалізації тільки купка привілейованих людей, в той час як інші 48% продовжують вважати, що економічне зростання несе процвітання усім людям. Доповідь виявила зниження життєвих стандартів більшості населення у промислово розвинутих країнах, зростання недовіри до політиків та до бізнесу, що сукупно створює потужні ризики для поточної ситуації в країнах «ядра» Західної демократії. При цьому лідери бізнесу не тільки швидко пристосувалися до непевної ситуації, але й навчилися заробляти на цьому гроші. Найбільші переваги глобалізація дала маленькій групі супербагатих людей у промислово розвинутих країнах та середньому класу в країнах Азії, переважно в КНР. Найбільше постарждали громадяни розвинених країн із низькими доходами.
Численні економічні та соціальні показники свідчать про те, що політика глобалізації стає провальною. Її активно ставлять під сумнів у США та ЄС, чого раніше не було. Економічне одужання після останньої кризи 2008-2012 рр. залишається ілюзорним, а розрив у рівні доходів між багатими та бідними тільки збільшується. Через швидкі економічні й технологічні зміни у кризовій ситуації опинилася політична система демократії, посилюється соціальна та культурна поляризація. Водночас на форумі прозвучала думка про те, що всюдисуща корупція, планування на коротку перспективу та нерівний розподіл прибутків від глобалізації наводять на думку про те, що копіталістична економіка вже не працює на благо усіх громадян, а тільки небагатьох. У цьому контексті доповідь пропонує реформувати ринковий капіталізм у напрямку рівнішого розподілу надбань від глобалізації, оскільки просте збільшення частки для пересічних громадян не здатне відновити підтримку громадян існуючої політичної системи.
Хоча найбільш тривожним показником світового розвитку вважається зростаючий рівень майнової нерівності, так вважають не всі. Вищі менеджери корпорацій розійшлися в оцінці переваг глобалізації, більшість залишається «дуже позитивними» щодо прогнозів економічного росту: 57% з них впевнені в економічному зростанні у 2018 році. Проте друга їх частина вже починає усвідомлювати проблему нерівності розподілу доходів і навіть виявляє готовність вдаватися до певних дій. Недарма цього року форум пройшов під гаслом «Відповідальне та чутливе до проблем інших лідерство».
Висновки доповіді підтвердив МВФ: глобальна економіка дійсно зростає швидше, ніж передбачали, прогнозні показники для Європи збільшені на 0.2% у 2017 році, на 0,3% у 2018 році (2.2%) та на 2019 рік (2%). За останні 20 років обсяги торгівлі збільшилися у чотири рази, а трафік інтернету зріс до показника у 17.5 млн. Поєднання глобалізації та технологічного прогресу начебто вирівнює розбіжності між країнами та допомогло піднятися із бідності мільярду людей, переважно у Китаї. Однак ця політика виявилася нездатною принести процвітання народам розвинених країн, які самі перші пристали на глобалізацію, що несе неспокій у Західний світ. Зростання економіки відбувається не за рахунок інвестування у людський капітал чи технології, реформи просуваються дуже непослідовно, а вигоду отримує лише купка «на горі». Більшість людей залишаються на узбіччі економічного росту та прискорення. 44% вищих менеджерів корпорацій визнають, що глобалізація не вирівнює розбіжності у доходах між багатими та бідними. Така ситуація створює тиск на усю капіталістичну систему з боку працюючого населення, яке більше не хоче терпіти все більшу майнову нерівність. Логічним рішенням проблеми вбачають всеохопніше (інклюзивне) економічне зростання, однак тільки від громадян залежить те, як відреагує на цей заклик правлячий клас в Україні.
Потрібен новий показник розвитку економіки:
Доповідь PwC показала, що за 10 років середній дохід домоволодінь у більш ніж 50 країнах знизився на 2,4%, що становить $2.500 в рік на кожне з них. Напрошується висновок, що саме ця динаміка стала ключовим фактором невдоволення широких верств населення. Водночас, експерти визнають брак «практичного консенсусу» серед планувальників політики та лідерів бізнесу щодо шляхів вирішення проблеми, хоча не ставлять під сумнів те, що політики почули стурбованість населення. В якості першого кроку на форумі запропоновано новий комплексний показник економічного розвитку країни (Inclusive Development Index), оскільки теперішній ґрунтується виключно на ВВП. Пріоритезація останнього врешті призвела до історично високих рівнів нерівності в розподілі статків та доходів: показник зростання ВВП сам по собі не дозволяє урядам правильно взначати циклічність розвитку економіки та ухвалювати адекватні економічні заходи стимулювання. В результаті спотворюється реальна економічна ситуація в країні, що відбиває існуючу корпоративну «модель жабоїдів», яка продовжує домінувати в світі.
Тепер же пропонується комбінація з 12 показників, які базуються на середньому доході домоволодіння, що дозволить точніше оцінювати економічний розвиток та дивитися на економічну ситуацію під іншим кутом. Йдеться про показники, які відображують рівень розподілу виробленого національного продукту (багатства та доходу), тривалість життя людей, продуктивність праці, рівень національної заборгованості та безробіття. Економісти пропонують вимірювати розподіл статків людей, при цому ВВП має залишитися як якірний показник, доповнений іншими показниками для відбивання соціальних аспектів та вартості навантаження виробництва на навколишнє середовище.
Ще не зрозуміло, чи приживеться комплексний показник економічного росту країн, оскільки він різко звузить можливості правлячої еліти маніпулювати індикативними показниками задля просування своїх корпоративних інтересів. Але вже видно, що, окрім закликів, жодних конкретних інструментів або механізмів, у тому числі ринкових, для «ширшого перерозподілу» серед економічно активних громадян економічних надбань глобалізації так і не запропоновано. Можливо фахівцям потрібен час щоб їх придумати. Однак цікаво буде побачити економічні показники України згідно з новою моделлю та планами уряду щодо її виправлення.
Демократія перебуває у глибокій кризі:
В якості вирішення проблеми нерівності запропонований ширший («інклюзивний») розподіл здобутків від економічного зростання, який продовжує вважатися таким, що має вади. Експерти визнають, що здатність світової економіки уникати фінансові кризи залишається слабкою. Для її посилення вони рекомендують зміцювати базову політичну основу: на чергових виборах традиційні центристські партії мають отримати мандат виборців на реформування, зокрема єврозони у Європі. Але саме це якраз може виявитися вкрай проблематичним.
Неспроможність привладних традиційних партій краще перерозподіляти економічні здобутки серед громадян призвели до зростання антисистемних та популістських сил у всьому Західному світі. Дональд Трамп виграв вибори у США завдяки підтримці тих, хто залишився «за бортом» глобалізації. Разом із Брекзитом виявилась уся глибина невдоволення населення поточною ситуацією: втрата роботи, зростання нерівності доходів у Західному суспільстві, що разом створює потужну недовіру до правлячого класу та дає привід для приходу до влади радкальних сил та перспективи бунту.
На форумі в Давосі пролунало тривожне застереження: демократія перебуває у глибокій кризі. В Європі це проявилось двома проблемами: традиційні політичні партії в країнах «ядра капіталізму» втратили довіру значної частини виборців і тепер неспроможні проводити будь-яку рішучу політику. З іншого боку низка лідерів східної Європи (периферії капіталізму) ставиться підозріло до поглиблення інтеграції Євросоюзу. Більше того, віра європейців у надійність та перспективність проекту об’єднаної Європи частково зруйнована. Правлячому класу Європи ще треба довести громадянам континенту здатність ЄС вирішувати складні основні проблеми сучасності: міграція, посилення єврозони, покращення якості освіти, прискорення промислових трансформацій для досягнення цілей кліматичної стратегії.
