Прецедент у країні-члені Європейського економічного союзу та стороні Організації договору про колективну безпеку створено - через 11 днів протестів правитель Вірменії упродовж 10 років Серж Саргсян подав у відставку. Чи означає це, що вірмени йдуть з "русского мира"? Наскільки протест можна порівняти з Євромайданом? І чи санкціонував Путін відставку Саргсяна?
До обговорення цих питань у ефірі Радіо Донбас.Реалії долучився експерт фонду "Майдан закордонних справ", дипломат Олексій Куроп'ятник.
– Олексію, чи варто сприймати події у Вірменії як такий собі вихід з "русского мира"? Дивно, що все це вийшло. Багато експертів називали ці протести беззубими. Відбулася мирна революція.
Олексій Куроп'ятник: Я б не ризикнув називати це революцією. Відбулася зміна першої особи.
Вимоги, що були сформовані основою політичної опозиційної партії і її лідером Ніколом Пашиняном зводилися до того, щоб Саргсян пішов і не займав цієї посади. При цьому, Пашинян підкреслював, що не має антиросійських настроїв.
Політичний правлячий клас Вірменії консолідований довкола кількох питань. І годовне з них – питання вірменських територій. Нагірний Карабах – дуже важливе і болюче питання. До 2016 року не було сумнівів, що економічний союз з Російською Федерацією є запорукою того, що це питання буде вирішене у найближчій перспективі.
Питання вірменських територій ставиться під сумнів.
– У тому, що Росія допоможе їх утримати?
У нації немає інших воєнних союзників, які могли б замінити Російську Федерацію
О.К.: У нації немає інших воєнних союзників, які могли б замінити Російську Федерацію. Тому, з одного боку, є розчарування, з іншого – жодних альтернатив немає. І ось виник цей розрив очікувань.
– Нікол Пашинян не висував антиросійських гасел тому, що це політичний вирок для будь-якого лідера Вірменії?
О.К.: Питання захисту вірменських територій інакше не вирішується і альтернативних варіантів не пропонують. Тому Пашинян не висував антиросійських гасел і тому серйозних змін у стратегічному курсі орієнтування на Російську Федерацію не відбудеться.
– Як Ви вважаєте, чи консультувався Серж Саргсян з Володимиром Путіним перш ніж подавати у відставку? І як Путін допустив такий прецедент відходу від влади у країні-союзниці Росії після масових протестів на вулицях?
О.К.: З 1994 року країна опинилася в ізоляції, коли закриті кордони з найбільшими торговими партнерами – Азербайджаном і Туреччиною. Країна бідніла. Дійсно, з 3,5 мільйонів населення залишилося 2,5-3 мільйони. В середньому, країну полишають 50 тисяч на рік. Вірмени голосують ногами.
Політична теорія практично завмерла у цій країні. І навіть опозиція не ставить питання про якісь інші альтернативи чи зміни курсу руху держави до процвітаючої республіки.
– Так росіяни ж побачать, що в Україні "держпереворот", а у Вірменії – зміна влади. В чому різниця?
О.К.: Україна виходила на Майдан без плану дій, точно так само, як і Пашинян. Жодного пакету реформ, бачення нової процвітаючої системи, економічної моделі Пашинян не пропонує.
Скоріш за все, влада залишиться у Республіканської партії, і Кремль нічим не ризикує. Він просто замінює одних на інших.
– Ви перерахували багато економічних проблем, еміграцію, корупцію. Що з цим робити? І як рухатися далі?
О.К.: Державний борг Вірменії за час правління Саргсяна збільшився вчетверо.
Незадоволення соціально-економічною ситуацією у Вірменії зростатиме. Просто зміна політичного персонажа на керівному місці не вирішує проблему.
Режим на сьогодні непорушний. Те, що сталося – скоріш виняток. Мирна зміна влади першої особи, але не зрозуміло, як виходити з ситуації, яка породила цю кризу.
Оригінал за посиланням.
